• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Наші традиції

Наші традиції

/Files/images/IMG_20151211_124040.jpg

Україна... Рідний край. Золота, чарівна сторона. Земля, рясно уквітчана, зеленню закосичена. Стільки ніжних, ласкавих слів придумали люди, щоб висловити свою любов до краю, де народились.

З давніх-давен линули по світу слова про Україну, про щирий і працьовитий народ, про зелені гаї, про тихі ріки та озера. Наша Україна славиться багатими традиціями та обрядами. Той, хто не черствіє душею та сповнений любові та доброти до української спадщини, повертається до традицій свого народу.
Шановні гості й любі друзі!
Ми всіх вас хочем привітати
У нас, на наших вечорницях,
На нашім святі, в нашій хаті.
Хай м'яко стелиться стежина
Від вас до нашого подвір'я.
Хай сніг не занесе дорогу
Від вас до нашого порогу.

У житті кожного настає час, коли родинне коло, що було основним осередком спілкування, його не задовольняє і виникає потреба у товаристві однолітків, потреба самовираження та самоутвердження. Тому не випадково, що народна педагогіка врахувала ці особливості юнацького віку й передбачила таку форму гуртування як вечорниці. Саме слово «вечорниці» говорить про дозвілля у вечірні години, коли трудовий день завершився. Починалися вечорниці восени, коли урожай зібраний, коли польові роботи повністю завершені, а закінчувалися весною перед початком польових робіт.

Здебільшого вечорниці проходили у хаті якоїсь самотньої жінки, якій платили або грішми, або ж продуктами і яка теж наглядала за молодими хлопцями й дівчатами.
У будні дні на вечорницях дівчата привчалися до хатньої жіночої роботи. Вони в’язали, вишивали рушники, шили сорочки, готували спільну вечерю. Хлопці теж не сиділи без діла: виготовляли постоли, майстрували. Всі співали пісень, грали у різні ігри, танцювали. Тут же обговорювалися найрізноманітніші сільські новини: там хтось почав будувати хату, там охрестили дитину, там когось посватали, у кого добре вродила пшениця, хто був на ярмарку і що побачив та ще багато про що. Не обходилося і без страшних історій про нечисту силу: про чортів, відьом, домовиків, упирів.
У святкові дні на вечорниці запрошували музик, ніякої роботи не робили, лише співали, танцювали, грали в різні ігри майже до ранку, тому святкові вечорниці часто ще називали досвітками.
Не прийнято було дорослим дітям з однієї родини ходити на одні вечорниці. Брат ішов на одну вулицю, де влаштовувались в якійсь хаті вечорниці, а сестра – на іншу, добре, що у кожному селі було не одне місце, де молодь проводила своє дозвілля.
Слід зауважити, що довіра батьків до організаторів вечорниць була велика, оскільки вони завжди виправдовували їхні сподівання: на вечорницях суворо стежили за порядком і дотриманням норм поведінки як хлопцями, так і дівчатами. Вечорниці були своєрідною школою виховання молоді, формування особистої та колективної поведінки. Вони сприяли вивченню і подальшому розвитку усної народної творчості (народних пісень, загадок, прислів’їв, оповідань, жартів, переказів, обрядів, повір’їв ), розвитку народних ремесел тощо. Крім того, саме вечорниці давали можливість парубкові чи дівчині уважніше придивитися до представників протилежної статі, вивчити їх характери, звички, простежити, як вони себе поводять у праці, у забавах, у стосунках з іншими.
На свята молодь влаштовувала святкове гуляння, яке в народі називали «музики». Усі збиралися біля корчми або в корчмі, яка була своєрідним збірним пунктом, до якого «сходяться в години дозвілля чоловіки і жінки і заводять дружні бесіди із знайомими та приятелями. Сюди сходяться з метою на людей подивитись і себе показати. У корчму приходять музиканти, парубки і дівчата, для яких у дні свят музика – єдина забава. Звичайно, на такі свята збиралося багато глядачів, але танцювати мали право лише парубки та дівчата. Вже одружені такого права не мали, вони могли лише дивитися на танцюючих та згадувати своє парубкування чи дівування.

Пісні були окрасою вечорниць. Різні за тематикою, але надзвичайно красиві, українські пісні знали і співали всі. Мабуть тому український народ за свою тисячолітню історію і не розгубив своїх пісень, а зберіг їх аж до наших днів, що сільська молодь, досягши юнацького віку, проходила школу вечорниць (нагадаємо, що до кінця 19 ст. в Україні 90% населення було сільським).

Кiлькiсть переглядiв: 161

Коментарi

Новини

Опитування

Хто відвідував наш сайт?

Календар

Попередня Листопад 2018 Наступна
ПВСЧПСН
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930